Реферат: Усыновление детей
I Усыновление на Украине
- Перечень основных законодательных актов, регулирующих усыновление
на Украине.
- Основні статті конституції України, що стосуюсься
становлення опіки над дітьми.
II Усыновление. Усыновители - права и обязанности
- Особи, які можуть бути усиновлювачами
- Особи, які не можуть
бути усиновлювачами
- Особи, які мають переважне перед іншими право на
усиновлення дитини
- Довідки, що додаються до заяви до відділу
освіти за місцем проживання (громадяни України) і до Центру з усиновлення
дітей (громадяни-іноземці).
- Особенности состояния здоровья детей
в Доме ребёнка
I Усыновление на Украине
1. Перечень основных законодательных актов, регулирующих усыновление на Украине
Cемейный кодекс Украины
Постанови КМУ
№ 1377-2003-п, чинна редакцiя вiд 28.08.2003 Про затвердження Порядку ведення
обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину,
та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення
Постанова № 380, від 30 березня 1996 р. "Питання Центру по усиновленню дітей
при Міністерстві освіти"
Документ № 775 від 20 липня 1996 р.
"Про затвердження Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на
усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за
умовами їх проживання у сім'ях усиновителі
Міністерство освіти України
Наказ N 98 від 30.03.96 "Про затвердження Положення про Центр по усиновленню
дітей при Міністерстві освіти і науки України "
Наказ № 507 від 31.07.2003 р. "Про усунення порушень законодавства про
охорону дитинства та удосконалення роботи з усиновлення дітей "
Наказ № 860 від 26.12.2003 р "Про виконання доручення Кабінету Міністрів
України від 26 листопада 2003 p №75495 щодо додержання вимог законодавства з
питань усиновлення дітей"
Государственная программа развития национального усыновления в Украине (укр)
- Основні статті конституції України, що стосуюсься становлення
опіки над дітьми.
Стаття 207. Поняття усиновлення
1. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки
чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого
статтею 282 цього Кодексу.
2. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення
стабільних та гармонійних умов її життя.
Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою
1. Усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).
2. У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення
повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього
піклування.
У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема
відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне
значення.
Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового
будинку або яка була знайдена
1. Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або
яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після
досягнення нею двомісячного віку.
2. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу
двох місяців з часу її знайдення.
Стаття 210. Усиновлення братів та сестер
1. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та
сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні.
За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки
та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або
усиновлення їх різними особами.
2. Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати
про нове місце її проживання.
Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності
щодо усиновлення дітей
1. Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх
під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або
осіб без громадянства забороняється.
Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини
1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків.
2. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання
усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим
особам, з якими вона проживає, є нікчемною.
3. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення
дитиною двомісячного віку.
4. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на
усиновлення потрібна згода їхніх батьків.
5. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.
6. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до
набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Стаття 218. Згода дитини на усиновлення
1. Для усиновлення дитини потрібна її згода. Згода дитини на її усиновлення
дається у формі, яка відповідає її вікові.
2. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення.
3. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або
станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.
4. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї
усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.
Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків
1. Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони:
1) невідомі;
2) визнані безвісно відсутніми;
3) визнані недієздатними;
4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.
2. Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо
судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців
без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та
піклування, не виховують та не утримують її.
Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини
1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з
подружжя, засвідчена нотаріально.
2. Усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо
він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших
обставин, що мають істотне значення.
3. Усиновлення дитини провадиться без згоди другого з подружжя у випадку,
передбаченому статтею 120 цього Кодексу.
Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини
1. На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також
на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування,
потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди
батьків.
2. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така
згода може бути дана органом опіки та піклування.
3. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або
органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини
відповідає її інтересам.
Стаття 222. Згода закладу охорони здоров'я або навчального
закладу на усиновлення дитини
1. На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони
здоров'я або навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу.
Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд встановить,
що усиновлення дитини відповідає її інтересам.
Стаття 234. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення
1. Дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати,
а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вона
мала до усиновлення.
Стаття 235. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена
1. Орган опіки та піклування здійснює нагляд за дотриманням прав дітей, які
усиновлені і проживають в Україні.
2. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до
досягнення нею повноліття.
Сімейний кодекс України. ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 21-22,
ст.135 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 407-IV ( 407-15 ) від
26.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст.70 ) Документ 2947-14, чинна редакцiя вiд
01.01.2004
Згідно Сімейного кодексу України (Документ 2947-14, чинна редакцiя вiд
01.01.2004) Розділу IV. Глава 18
.
II Усыновление. Усыновители - права и обязанности
1. "Особи, які можуть бути усиновлювачами":
1. Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа.
2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає
усиновити, не менш як на п'ятнадцять років.
У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж
вісімнадцять років.
3. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, зазначені у частинах
п'ятій та шостій цієї статті.
Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
4. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту
ж дитину.
Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про
усиновлення ними дитини.
5. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким
її мати не перебуває у шлюбі.
Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він
не перебуває у шлюбі.
Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про
усиновлення ними дитини.
6. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням
втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік
або одна жінка.
7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.
2. "Особи, які не можуть бути усиновлювачами":
1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:
1) обмежені у дієздатності;
2) визнані недієздатними;
3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
4) були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або
визнано недійсним з їхньої вини;
5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи
наркологічному диспансері;
6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони
здоров'я України.
2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути
усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
3. "Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини":
1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж
дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:
1) в сім'ї якого виховується дитина;
2) який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;
3) який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;
4) який є родичем дитини.
2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, переважне право на
усиновлення дитини має подружжя.
4. Довідки, що додаються до заяви до відділу освіти за місцем проживання
(громадяни України) і до Центру з усиновлення дітей (громадяни-іноземці)
Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою
заявою до відділу освіти за місцем проживання, а ті, що проживають за межами
України, - до Центру з усиновлення дітей.
До заяви додаються такі документи:
1) довідка про заробітну плату або копія декларації про доходи, засвідчена в
установленому порядку;
2) копія свідоцтва про шлюб, якщо заявники перебувають у шлюбі;
3) висновок про стан здоров'я кожного заявника, складений за формою згідно з
додатком 4;
4) нотаріально засвідчена письмова згода на усиновлення другого з подружжя (у
разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено
законодавством;
5) довідка про наявність чи відсутність судимості, видана органами внутрішніх
справ за місцем проживання.
Іноземці, які бажають усиновити дитину, яка є громадянином України і проживає
на її території, звертаються з письмовою заявою до Центру з усиновлення дітей.
Крім документів, іноземці разом із заявою подають:
1) висновок, виданий компетентним органом країни проживання, що підтверджує
їх можливість бути усиновлювачами, із зазначенням житлово-побутових умов,
біографічних даних, складу сім'ї, наявності власних дітей та інших
відомостей. Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається
копія ліцензії на провадження цим органом діяльності, пов'язаної з
усиновленням;
2) дозвіл компетентного органу країни проживання на в'їзд і постійне
проживання усиновленої дитини;
3) копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
4) довідку про наявність чи відсутність судимості, видану компетентним
органом країни проживання;
5) зобов'язання заявника у місячний строк після в'їзду дитини до країни
постійного проживання поставити її на облік у відповідній консульській
установі чи дипломатичному представництві України (із зазначенням, в якій
саме установі, представництві) та подавати цій установі, представництву
періодичний звіт, складений за формою згідно з додатком 5 (не менше ніж один
раз на рік), про умови проживання і виховання дитини, а також надавати
можливість її представникові спілкуватися з дитиною.
Зазначені документи іноземців легалізуються (крім копії паспорта або іншого
документа, що посвідчує особу) у відповідній закордонній дипломатичній
установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, і
подаються разом з їх перекладом на українську мову Центрові з усиновлення
дітей.
5. Особенности состояния здоровья детей в Доме ребёнка
1. Наиболее часто встречающиеся диагнозы у детей младенческого возраста в
Домах ребенка.
2. Особенности состояния здоровья детей, изъятых из неблагополучных семей.
3. Корректируемые и некорректируемые заболевания.
В Доме ребенка находятся дети от 0 до 4 - 5 летнего возраста, но обычно дети
поступают не из родильных домов, а из больниц в возрасте 2 - 3 месяцев жизни.
По частоте случаев заболевания распределяются следующим образом:
1. Патология центральной нервной системы - 95-100%, из них ПЭП - 75-80 %;
2. Болезни органов чувств 25-30 %;
3. Кардиопатология 65-70%, из них ВПС -12%;
4. Заболевания кожи, костно-мышечной системы 45-50%
5. Болезни мочевыводящих путей - 20-25%;
6. Болезни органов дыхания- 1%;
7. Болезни желудочно-кишечного тракта - 0.5 %;
Наиболее часто встречающимся диагнозом в Домах ребенка является диагноз -
перинатальная энцефалопатия (ПЭП).
ПЭП - это сосудистые повреждения головного мозга, возникающие с 28-ой недели
беременности и до 8-ого дня жизни ребенка. В это время отмечается повышенная
ранимость головного мозга, и любое неблагоприятное воздействие ведет к его
повреждению. Основной причиной возникновения ПЭП является кислородная
недостаточность (гипоксия) плода. Она возникает вследствие острых вирусных
заболеваний матери во время беременности, вредных привычек, профессиональных
вредностей, токсикоза беременности, тяжелых родов, недоношенности,
переношенности и в ряде других причин.
ПЭП требует расшифровки по степени тяжести, симптомам, периодам, т.е. диагноз
может звучать так: Перинатальное поражение ЦНС гипоксического генеза,
восстановительный период, синдром задержки психомоторного развития, синдром
повышенной нервно-рефлекторной возбудимости.
ПЭП действует до 1 года жизни доношенного ребенка и до 2-х лет у
недоношенного ребенка, Затем диагноз ПЭП снимается по выздоровлению или
трансформируется в другие диагнозы. Это может быть минимальная мозговая
дисфункция, задержка психоречевого развития, в более тяжелых случаях -
олигофрения, декомпенсированная гидроцефалия и другие.
Из болезней органов чувств наиболее часто встречается патология глазная. Это
ретинопатия недоношенных, косоглазие, нистагм, птоз, частичная атрофия дисков
зрительных нервов. Но большинство этих диагнозов сопровождают тяжелые
повреждения головного мозга.
Кардиопатология встречается довольно часто. Это могут быть как функциональные
изменения сердечно-сосудистой системы (их большинство), так и врожденные
пороки сердца (ВПС). Врожденные пороки сердца могут быть без нарушения
кровообращения (это благоприятный вариант) и с нарушениями кровообращения.
Благоприятным считается открытое овальное окно (ООО)- вариант N.
Многие дети имеют проявления атопического дерматита. Единицы из них в более
старшем возрасте страдают детской экземой. Особенно неблагоприятно сочетание
дерматита с частыми обструктивными бронхитами, это должно настораживать; у
такого ребенка в дальнейшем может развиться бронхиальная астма.
При диспансеризации выявляются у некоторых детей дисплазия тазобедренных
суставов, кривошеи, врожденные вывихи тазобедренных суставов. При раннем
выявлении и рано начатом лечении здоровье детей восстанавливается без
заметных последствий.
Довольно часто встречаются у наших детей грыжи - пупочные, паховые, пахово -
мошоночные. Такие дети наблюдаются хирургом, большинство диагнозов снимается
после первого года жизни, некоторые дети оперируются.
Часто звучит диагноз - инфекция мочевых путей. Это предварительный диагноз,
он требует уточнения в специализированном отделении стационара. Особенно
важно знать, нет ли там врожденных аномалий развития мочевыводящих путей.
Болезни органов дыхания представлены острой пневмонией, различными
респираторными вирусными заболеваниями, аномалии развития встречаются очень
редко.
То же можно сказать и о болезнях желудочно - кишечного тракта. В основном это
функциональные изменения, которые проявляются такими симптомами как
срыгивания и рвоты, а также неустойчивый стул при дисбактериозах.
Необходимо также остановиться на так называемых фоновых состояниях, которые в
Домах ребенка встречаются очень часто. Это: недоношенность, морфо -
функциональная незрелость, анемии, гипотрофии и рахит. Все эти состояния
усугубляют течение вирусных и бактериальных инфекций, тормозят развитие
детей.
Большинство из вышеназванных заболеваний являются корректируемыми. Так многие
дети с ПЭП восстанавливаются в результате проводимого лечения к 6-12 месяцам
жизни. Всё зависит от тяжести заболевания множественности и сочетания
поражений.
Особенности состояния здоровья детей, изъятых из неблагополучных семей.
Все дети, изъятые из неблагополучных семей, имеют те или иные отклонения в
состоянии здоровья и физическом развитии. Как правило, это недоношенные или
незрелые дети, они плохо растут, имеют расстройства питания, развиваются с
задержкой, часто болеют. У более старших детей, отмечаются расторможенность,
плохая память, задержка психоречевого развития.
В Дом ребёнка поступают дети не только от родителей - алкоголиков, но и от
матерей, перенесших сифилис, гепатиты, страдающих наркоманией. При
обследованиях таких детей выявляется носительство антител к гепатиту "С" или
"В", положительная реакция Вассермана. Такие дети в зависимости от выявленных
результатов лечатся по схеме раннего врожденного сифилиса, наблюдаются в КВД.
Если выявлено носительство антител к гепатиту, то ребенок обследуется в
специализированном отделении и, чаще всего, диагноз снимается после 6 месяцев
(такие дети являются носителями материнских антител, проникших через
плаценту), реже ребёнок заболевает гепатитом.
Не корректируются генетические заболевания. Наиболее частым из них в Домах
ребенка является cиндром Дауна.
Прогностически неблагоприятными являются инфекции мочевых путей на фоне
врожденной патологии.
Длительного лечения потребуют такие заболевания как бронхиальная астма,
большинство врожденных пороков сердца.
Эпилептический синдром также является неблагоприятным.