: Воссоздание обстановки и обстоятельств в следственной практике
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИИ
УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра цивільного права
студента ІІІ курсу
Будюха Д.Є.
К У Р С О В А Р О Б О Т А
на тему
СТВОРЕННЯ І УСТАНОВЧІ ДОКУМЕНТИ
ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА
Науковий керівник
ст.викладач Нечипорук Л.Д.
УЖГОРОД - 1996
План курсової роботи
Вступ 3
1. Установчий договір , його зміст 4
2. Статут , його зміст 14
3. Державна реєстрація господарського товариства 16
Висновки 21
Список використаних джерел та літератури 22
Додатки
1. Проект установчого договору товариства з обмеженою
відповідальністю
2. Проект Статуту товариства з обмеженою відповідальністю
3
В С Т У П
Підприємницька діяльність громадян і юридичних осіб на територіїї України
здійснюється в організаційних формах і у порядку , встановлених
законодавством. Вибір її конкретної організаційної форми проводиться
підприємцем самостійно. При цьому враховуються зміст і основні напрями
діяльності , сфера її здійснення , ресурси , які можуть бути включені до неї
, форма власності , кількість і склад осіб , які безпосередньо об”єднуються
для ведення підприємницької діяльності , інші початкові умови.
Вибір організаційної форми підприємництва здійснюється через механізм
державної реєстрації конкретного виду підприємства , господарського
товариства або іншої організаційної форми.
Тема даної курсової роботи обрана для того , щоб зробити спробу дослідити сам
процес обрання організаційно-правової форми ведення підприємницької
діяльності , а саме створення господарського товариства.
Процес створення господарського товариства обрано в якості об”єкту
дослідження, оскільки , як свідчать статистичні дані , найбільш розпоширеною
організаційно-правовою формою , яка обирається для здійснення
підприємницької діяльності є саме господарське товариство.
Від прийняття Закону України “ Про господарські товариства “ пройшло чимало
часу , але практика свідчить , що ефективність ведення підприємницької
діяльності багато в чому залежить від якості установчих документів : можуть
виникати різного роду суперечності щодо майна , яке було внесене засновниками
, відповідальності засновників за невиконання зобов”язань по внесенню вкладів
( оплати акцій ) , можливості уступки долі в статутному фонді третій особі ,
тощо.
4
Установчий договір господарського товариства , його зміст
Узгоджена діяльність учасників цивільних правовідносин може бути спрямована
на досягнення спеціальної мети - створення нового суб”єкту цивільного права (
юридичної особи ) , яку вони наділяють необхідним майном і якому вони
визначають предмет діяльності. За наявності у юридичної особи декількох
засновників вони повинні погодити свої взаємовідносини , в тому числі вид (
характер ) і предмет діяльності створюваної організації , розмір і порядок
передачі у її статутний фонд майнових внесків , порядок спільної діяльності
по створенні юридичної особи та інші умови. Для цього і використовується
установчий договір.
За За загальним
правилом юридична особа створюється згідно з рішенням власника або
уповноваженого ним органу. Якщо власників або уповноважених ним органів два або
більше , то таким рішенням є установчий договір. Створенню господарського
товариства передує рішення як мінімум двох власників. Цим і пояснюється
необхідність укладення установчого договору для створення господарського
товариства.
У цивільному праві України відомі п”ять видів господарських товариств ,
в основі створення яких лежить установчий договір : акціонерне
товариство , повне і командитне товариства , товариства з обмеженою і
додатковою відповідальністю . Поняття і види господарських товариств ,
правила їх створення , діяльності , а також права і обов “ язки їх
учасників та засновників визначає Закон України “ Про господарські
товариства “ від 19 вересня 1991 року № 1576-XII .
В силу установчого договору його учасники ( засновники юридичної особи )
взаємно зобов”язуються у встановленому законом порядку створити нову юридичну
особу і надати ій необхідне майно.
За своєю юридичною природою установчий договір господарського товариства є
багатосторонньою угодою консенсуального і оплатного характеру . Установчий
договір відноситься до групи так званих організаційних договорів .
Сторонами установчого договору господарського товариства можуть бути фізичні
та юридичні особи. У відповідності з частиною 3 ст. 3 Закону України “ Про
господарські товариства “ іноземні громадяни , особи без громадянства ,
іноземні юридичні особи , а також міжнародні організації можуть бути
засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та
юридичними особами України , крім випадків , встановлених законодавчими
актами України. Обов”язковою ознакою для сторони в установчому договорі
господарського товариства є наявість правосуб”єктністі -
правоздатності і дієздатності.
Договір повинен заключатися у письмовій формі. Підписи фізичних осіб
потребують нотаріального засвідчення , а підписи керівників юридичних
осіб повинні завірятися печаткою .
5
Предметом установчого договору господарського товариства є створення
господарського товариства . Спецефічним в даному аспекті є установчий договір
акціонерного товариства відкритого типу , оскільки він укладається між
засновниками акціонерного товариства та визначає порядок здійснення ними
спільної діяльності по створенню акціонерного товариства , відповідальність
перед особами , що підписалися на акції і перед третіми особами. Такий
договір по суті є договором про спільну діяльність і діє до моменту державної
реєстрації акціонерного товариства . Учасники договору також мають на меті
створення юридичної особи , але даний договір не визначає статус організації
, що формується учасниками.
На відміну від цього установчий договір визначає не тільки узгоджену
діяльність його учасників ( засновників ) , але й правове становище
нової юридичної особи, будучи одним з ії установчих документів.*
Від договору про спільну діяльність договір про спільну діяльність по
створенню акціонерного товариства відкритого типу відрізняється тим , що у
першому випадку нема створення нової юридичної особи , а у другому -
створюється нова юридична особа , новий самостійний власник майна.
Зміст установчого договору господарського товариства визначають ті умови , по
яким сторони досягли згоди. Учасники установчого договору - засновники нової
юридичної особи - взаємно зобов”язані передати у власність створюваної ними
організації встановлені ними ж внески , а також провести узгоджені дії по
формуванню господарського товариства до його реєстрації.
Закон визначає загальні обов”язкові умови , які повинні бути зазначені в
установчих документах господарського товариства. У відповідності до частини 2
статті 4 Закону України “ Про господарські товариства “ установчі документи
повинні містити відомості про вид товариства , предмет і цілі його діяльності
, склад засновників та учасників , найменування та місцезнаходження , розмір
та порядок утворення статутного фонду , порядок розподілу прибутків та
збитків , склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними
рішень , включаючи перелік питань , з яких необхідна одностайність або
кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчих
документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства. Закон
передбачає інші обов”язкові умови , в залежності від виду господарського
товариства.
Відсутність зазначених відомостей ( включаючи відомості , які повинні містити
установчі документи в залежності від виду товариства ) в установчих
документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
Згідно змін до Закону України “ Про господарські товариства “ , внесених
Законом України від 02.03.95 р. № 82/95 ВР також установчі документи
гоподарського товариства у випадках , передбачених чинним законодавством ,
погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
В установчому договорі учасники перш за все закріплюють своє волевиявлення на
створення юридичної особи і визначають його вид і характер . Установчий
договір вступає в силу з моменту його підписання усіма учасниками (
засновниками ).
* Гражданское право / под ред. Е.И. Суханова . - М.: Издательство БЕК,
1994. - С. 375
6
Його наступна реєстрація має юридичне значення не для дійсності самого
договору , а для виникнення відповідної юридичної особи. Отже , до моменту
реєстрації установчих документів юридичної особи учасники установчого
договору можуть бути взаємно зобов”язані до вчинення певних , узгоджених ними
дій.
Серед вищевказаних видів господарських товариств повне і командитне
товариство є так званими договірними об” єднаннями , оскільки у їх основі
лежить договір як угода між учасниками , які зобов”язались один перед одним
спільно діяти для досягнення цілей товариства . Договір пов”язує кожного
учасника персонально із усіма іншими учасниками . Кожний учасник вправі
вимагати від іншого належного виконання договору , взятих ним на себе
зобов “язань. За загальним правилом , якщо договором не встановлене інше
, ведення справ всередині товариства проводиться за загальною згодою всіх
учасників ; у відносинах із третіми особами кожний із учасників вправі
діяти від імені товариства і представляти його в цивільному обороті .
“Установчий договір повного або командитного товариства ще називають фідуціарною
угодою в тому смислі, що партнерам за договором ( кожному із учасників )
фактично надано більше повноважень , ніж це безпосередньо виражено в договорі ,
але з умовою , що вони не скористуються надлишками цих прав і в першу чергу
будуть керуватися інтересами товариства в цілому . “
*
Враховуючи особистий характер договору повного товариства , який виражається
в тому , що учасники зобов”язані приймати особисту участь у веденні справ
товариства , а також наділені широкими повноваженнями по здійсненню ними від
імені товариства фактичних і юридичних дій, що в свою чергу, передбачає
виникнення особисто - довірчих , товариських
відносин, логічно б було передбачити у договорі , що з виходом одного із
учасників із складу товариства , а також його смертю
( реорганізацією , ліквідацією , якщо учасником є юридична особа ) товариство
припиняється ; хоча закон надає сторонам право домовитись про інше. Зміни
у складі учасниківв такому випадку є рівносильними перезаключенню договору
і тягнуть за собою реорганізацію товариства.
Спори , які виникають в процесі виконання договору товариства повинні
вирішуватись за згодою усіх учасників. Судовий порядок вирішення спорів між
учасниками доцільно допускати лише у випадках , прямо встановлених у договорі
, якщо тільки спір не пов”язаний з майновими претензіями учасників один до
одного.
Конструкція товариського з”єднання розрахована на невелику кількість
учасників , в основному фізичних осіб , хоча учасниками товариства можуть
бути й юридичні особи . Тому доцільно б було передбачити в договорі , що
змішаний склад повних учасників не допускається . Однак в командитних
товариствах , де повними учасниками є юридичні особи , вкладниками можуть
бути фізичні особи , і навпаки , якщо повними учасниками є громадяни , то
вкладниками можуть бути юридичні особи. Закон України “ Про господарські
товариства “ передбачає ряд інших обов”язкових умов , які повинні бути
зазначені в установчому договорі повного товариства .
* Сборник образцов гражданско-правовых документов / Под общ. ред.
Г.П. Савичева, В.С. Ема.- М.:Издательство БЕК, 1994. - С. 27
7
В установчому договорі повного товариства повинні бути зазначені відомості
про вид товариства , предмет та цілі його діяльності , склад засновників та
учасників , найменування та місцезнаходження , розмір та порядок утворення
статутного фонду , порядок розподілу прибутків та збитків , склад та
компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень , включаючи
перелік питань , зяких необхідна одностайність або кваліфікована більшість
голосів , порядок внесення змін до установчого договору та порядок
реоганізації та ліквідації товариства .
Також обов”язково повинні бути зазначені відомості про те, що всі учасники
повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть
солідарну відповідальність за зобов”язаннями товариства усім своїм майном.
Відповідальність повних учасників за зобов”язаннями товариства носить двоякий
характер. Вона є субсидіарною , оскільки наступає тільки у випадку
недостатності власних коштів товариства , і солідарною , оскільки
розподіляється порівну між усіма учасниками , а кредитор товариства може
звернутися до одного з них або до усіх зразу. Учасник , який сплатив борги
товариства , вправі звернутися до інших учасників з вимогою про відшкодування
йому сум у розмірі збитків , які припадають на цих учасників. По причині
такого характеру відповідальності учасників за боргами товариства , одній і
тій ж особі заборонено брати участь у якості повного учасника більш , ніж в
одному товаристві , але дозволяється брати участь в командитних товариствах в
якості вкладників.
Крім цього , у відповідності із ст. 67 Закону України “ Про господарські
товариства “ , установчий договір про повне товариство повинен визначати
розмір частки кожного з учасників , розмір , склад та порядок внесення
вкладів , форму їх участі у справах товариства . В установчому договорі
може визначатися декілька учасників , які надяляються повноваженнями на
ведення справ товариства.
Установчий договір командитного товариства , як і договір іншого
господарського товариства має містити загальні обов”язкові умови , так і
відомості про розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю ,
розмір , склад і порядок внесення ними вкладів , форму їх участі у справах
товариства. Стосовно вкладників вказується тільки сукупний розмір їх часток
у майні товариства , а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів .
На відміну від повного та командитного товариств , товариство з обмеженою
відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю є статутними
об”єднаннями . Зміни у складі учасників суттєвим чином змінюють тільки
співвідношення розмірів їх часток у майні товариства ( у повному та
командитному товариствах вихід учасників або вступ нових учасників, як
правило , і якщо сторони не домовились про інше , тягне за собою ліквідацію
або реорганізацію товариства ). Учасники , які вступають в товариства з
обмеженою або з додатковою відповідальністю мають справу не персонально з
кожним із засновників , а з товариством у цілому , в особі його
представницьких органів. Товариства з обмеженою або з додатковою
відповідальністю не
передбачають встановлення між учасниками відносин особистої довіри , оскільки
вони є насамперед об”єднаннями капітаів, а не окремих осіб , які не
зобов”язані своєю працею приймати участь в діяльності цих об”єднань. Тому
поряд із установчим договором , ще одним установчим документом товариства з
обмеженою або з додатковою відповідальністю є статут, який як конституція ,
закріплює організаційно-правовий статус товариства , його майнове становище ,
порядок створення і компетенцію органів управління і контролю , порядок
ліквідації та реорганізації , тощо.
8
Як правило , установчий договір товариства з обмеженою або з додатковою
відповідальністю , як перший установчий документ , містить такі умови :
відомості про засновників ( учасників ) , предмет договору , найменування та
місцезнаходження товариства , юридичний статус товариства , мета створення
товариства , майно товариства , порядок формування статутного фонду ,
визначення часток учасників , форма внесення вкладів , відповідальність за
невиконання або за неналежне виконання договору , правонаступництво , строк
дії договору . Інші обов”язкові умови , які повинні бути зазначені в
установчих документах товариства з обмеженою або з додатковою
відповідальністю містяться в статуті цих товариств.
Порядок створення акціонерного товариства закритого типу складається з таких
етапів : підписання установчого договору , скликання і проведення установчих
зборів, реєстрація акціонерного товариства закритого типу .
Створення та установчі документи акціонерного товариства відкритого типу
мають свої особливості. Згідно з ст.26 Закону України “ Про господарські
товариства “ , засновники акціонерного товариства укладають між собою договір
, що визначає порядок здійснення ними господарської діяльності по створенню
акціонерного товариства , відповідальність перед особами , що підписалися на
акції і третіми особами. Для створення акціонерного товариства засновники
повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство ,
здійснити підписку на акції , провести установчі збори і державну реєстрацію.
Отже , процес створення акціонерного товариства складається з таких етапів :
1. Укладання установчого договору про спільну діяльність по створенню
акціонерного товариства.
2. Реєстрація повідомлення про випуск акцій .
3. Повідомлення про намір створити акціонерне товариство та проведення
підписки на акції . Реєстрація випуску цінних паперів у фінансових оганах.
4. Скликання та проведення установчих зборів . Затвердження установчими
зборами статуту товариства.
5. Подання заяви для реєстрації акціонерного товариства. Державна реєстрація
акціонерного товариства.
У даному питанні курсової роботи будуть розглянуті такі аспекти створення
акціонерного товариства як укладання установчого договору , реєстрація
повідомлення про випуск акцій , повідомлення і проведення підписки на акції
та скликання та проведення установчих зборів .
Установчий договір акціонерного товариства є договором між юридичними та
фізичними особами про ведення спільноі діяльності по створенню акціонерного
товариства . Такий договір заключається засновниками акціонерного товариства
і діє до державної реєстрації товариства . У предметі договору вказується, що
сторони дійшли згоди по укладенню угоди про спільну діяльність для створення
акціонерного товариства. У договорі вказуються повне і скорочене найменування
АТ , місцезнаходження , мета створення товариства , предмет діяльності
товариства, юридичний статус товариства, права і обов”язки акціонерів ,
передбачуваний розмір статутного фонду , кількість акцій і їх номінальна
вартість , види акцій , кількість привілейованих акцій і розмір дивідендів по
ним , порядок формування статутного фонду , відповідальність акціонерів за
невиконання або неналежне виконання своїх зобов”язань
9
щодо внесення вкладу; кількість акцій , які засновники залишають за собою ,
характеристика вкладу засновників та вартісна оцінка вкладу.
В установчому договорі сторони можуть передбачити можливість купівлі
засновниками визначеної кількості акцій на пільгових умовах , а також право
першочергової купівлі визначеної кількості акцій засновниками при збільшенні
статутного фонду. Сторони можуть передбачити і інші пільги для засновників
акціонерного товариства. Надання пільг засновникам за рахунок акціонерного
товариства визначається установчими зборами товариства більшістю у три
четверті голосів. Важливо зазначити в установчому договорі , що усі
витрати , пов”язані зі створенням та реєстрацією акціонерного товариства
беруть на себе засновники , з подальшою компенсацією цих витрат за рахунок
отриманих товариством прибутків. У договорі має бути передбачено , що
засновники несуть солідарну відповідальність перед особами, що підписалися на
акції і третіми особами , оскільки не виключена можливість того , що
акціонерне товариство не відбудеться , і тоді виникне питання про повернення
особам , які підписалися на акції , коштів , які вони передали для оплати
акцій.
Практика створення акціонерних товариств свідчить про те , що важливо
передбачати в договорі і певні гарантії для акціонерів : засновники ,
не мають права вихіду з акціонерного товариства протягом певного періоду
часу. З настанням такої можливості не допускається одночасне відчуження ,
усіх своїх акцій одразу ж декількома засновниками , У такому випадку
черговість встановлюється пропорційно
розміру частки ( вартості акції ) засновника ( першим задовільняється
засновник з мінімальним розміром вкладу і т.д.) з обумовленням мінімального
строку , після настання якого можлива аналогічна операція.
В установчому договорі також повинно бути зазначено , що до відкриття
розрахункового рахунку АТ кошти , які надходять в статутний фонд , вносяться
на тимчасовий розрахунковий рахунок .
Порядок відкриття тимчасового рахунку визначається інструкцією “ Про порядок
відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в установах банків” ,
затвердженою постановою Правління Національного банку України від 11 жовтня
1994 року № 169. У відповідності до даної інструкції , для відкриття
тимчасових розрахункових рахунків господарським товариствам , для зарахування
коштів , які вносяться для формування статутного фонду , банку надаються такі
документи :
- заява про відкриття рахунку , підписана одним із засновників , якому
загальними зборами засновників доручено оформлення документів по організації
товариства ;
- копія установчого договору , завіреного нотаріально .
У випадку формування статутного фонду із майнових вкладів , можна передбачити
, що до появи самостійного балансу АТ , вони обліковуються на балансі певної
юридичної особи.
Сторони повинні обумовити порядок внесення змін і доповнень до договору.
Логічно б було передбачити строк повідомлення про створення АТ, здійснення
підписки , а також попередню дату проведення установчих зборів.
10
Після укладення установчого договору засновники повинні зареєструвати
повідомлення про випуск акцій у відповідності до інструкції , затвердженої
Міністерством фінансів України 30.09.91 р. N04-305 ( із змінами і
доповненнями , внесенеми наказами Міністерства фінансів України від
23.11.93р.N94 та від 23.05.95 р. N83) - Порядку реєстрації випуску акцій і
облігацій підприємств і інформації про їх випуск . Реєстрація здійснюється в
фінансових органах Міністерства фінансів України , якщо обіг здійснюється на
всій території України ; фінансовими управліннями Кабінету Міністрів
республіки Крим , обласними фінансовими управліннями , фінансовими
управліннями міст республіканського підпорядкування.
Для реєстрації цінних паперів емітент представляє у фінансовий орган такі
документи :
заяву про реєстрацію цінних паперів ;
нотаріально завірену копію протоколу рішення про випуск цінних паперів ,
оформленого згідно із ст. 6 та ст.11 Закону Української РСР “ Про цінні
папери та фондову біржу “ відповідно для реєстрації акцій підприємств ;
нотаріально завірену копію статуту емітента , зразок бланка цінного папера ;
баланс , звіт про фінансові результати та їх використання , довідку про
фінансовий стан , підтверджені аудитором ( аудиторською фірмою) за останні
три завершених роки ( або за кожний завершений фінансовий рік від моменту
утворення , якщо цей строк менший за три роки ).
Повідомлення про випуск акцій повинно містити певні відомості, в залежності
від того, чи був у створюваного акціонерного товариства правопопередник чи
ні.
Повідомлення про випуск акцій акціонерного товариства , у якого був
правопопередник повинно містити :
- фірмове найменування , місце знаходження , дата утворення , предмет
діяльності , завірений ревізором ( аудитором ) бухгалтерський баланс і
розрахунок фінансових результатів ( доходи , витрати ) за останні три
завершені фінансові роки ( або за кожний фінансовий рік з моменту створення ,
якщо цей строк менше трьох років ) , бухгалтерський баланс за станом на
останній квартал перед прийняттям рішення про випуск цінних паперів , звіт
про статутний фонд ( загальний об”єм , об”єм сплаченої частини ) ,
чисельність робітників , а також основні професійні дані про керівних
робітників ( освіта , кваліфікація , виробничий стаж ) ;
- опис ділової діяльності емітента , засвідчений аудитором, насамперед
інформаційні відомості про виробництво , реалізацію , наукові дослідження і
інвестиції ;
- відомостті про емісію цінних паперів : дата і номер протоколу прийняття
рішення про випуск цінних паперів , мета використання фінансових ресурсів ,
виручених від емісії ; об”єм емісії , що планується; вид і категорія цінних
паперів , пов”язані з ними права : по акціям - засновники і можливі права ,
які надаються власникам привілейованих акцій ; кількість, номінальна вартість
і сума емісії цінних паперів ; число серій і порядкові номери ; місце , день
початку і припинення продажу ; інформація про можливі переваги власників
цінних паперів; запланований курс ; найменуванняторговця цінними паперами (
якщо емітент користується його послугами ) ; дії , які будуть проводитися у
11
випадку перевищення або недосягнення рівня підписки ; адреси місць виплат
доходів , здійснення операцій і депонування ;
- перелік і результати попередніх емісій цінних паперів , а також
розмежування цінних паперів по видам ;
- кількість именних акцій , які випущені емітентом, в тому числі акцій , які
знаходяться у власності керівних робітників .
У випадку створення акціонерного товариства , яке не має правопопередника ,
інформація про випуск цінних паперів повинна містити :
- дані про емісію цінних паперів - дані і номер протоколу про прийняття
рішення відносно випуску цінних паперів , мета використання фінансових
ресурсів,об”єм емісій , який планується , вид і категорії цінних паперів і
пов”язані з ними права , можливі права , які надаються власникам
привілейованих акцій , кількість , номінальна вартість і сума емісії акцій
,число серій і порядковий номер ; місце , день початку і припинення продажу ;
інформація про можливості привілей власниками акцій ; запланований курс;
найменування торгівця цінними паперами ( якщо емітент користється його
послугами ) ; дії , які проводяться у випадку перевищення або недосягнення
рівня підписки , адреси місць виплати , здійснення операцій і депонування ;
- фірмове найменування майбутнього акціонерного товариства , предмет і цілі
діяльності , дата проведення установчих зборів , розмір плануємого статутного
фонду , склад майна , яке вноситься засновниками в натуральній формі ,
найменування банківської установи і номер розрахункового рахунку , на який
можуть бути внесені попередні внески ;
- дані про можливі фактори ризику у діловій діяльності емітента ;
- дані , які відносяться до поручительства , якщо для виконання вказаних в
акції зобов”язань юридична особа виступає як поручитель.
Якщо протягом 10 робочих днів , починаючи від дня , що настає за днем
представлення інформації про випуск цінних паперів у реєструючий фінансовий
орган , він не відмовив у реєстрації , то таку інформацію слід вважати
зареєстрованою . Підстави для відмови у реєстрації інформації визначені у п.
17 Порядку :
а) наявність в інформації відомостей , які дають змогу зробити висновок про
невідповідність умов випуску цінних паперів чинному законодавству ;
б) неповнота інформації про випуск цінних паперів порівняно з вимогами п.8-12
Порядку ;
в) невідповідність інформації , представленої реєструючому фінансовому
органу , яка характеризує фінансово-економічний стан емітента , таким
вимогам :
емітент повинен бути беззбитковим протягом останніх трьох завершених
фінансових років або до моменту утворення , якщо цей строк є меншим за три
роки ;
емітент не повине мати простроченої заборгованості кредиторам , а також
платежів у бюджет ;
емітент повинен мати повністю оплачений статутний фонд на момент прийняття
рішення про випуск облігацій.
12
Повідомлення фінансового органу про відмову в реєстрації інформації з випуску
цінних паперів доводять до емітента телефоном , телетайпом , телексом або
телефаксом з обов”язковим письмовим підтвердженням.
У разі виникнення якихось змін в інформації про випуск цінних паперів емітент
повинен представити відповідну інформацію у реєструючий фінансовий орган до
закінчення 30 денного строку від дня подання першої інформації .
Слід зазначити , що порушення порядку випуску ( емісії ) цінних паперів (
випуск цінних паперів без реєстрації інформації про емісію цінних паперів або
внесення в документи , які надаються для реєстрації емісії цінних паперів
завідомо недостовірної інформації , а також затвердження таких документів,
якщо ці дії спричинили матеріальну шкоду інвестору ) тягне за собою
кримінальну відповідальність , передбачену ст. 148-8 Кримінального кодексу
України.
На наступному етапі засновники організовують відкриту підписку на акції .
Засновники публікують повідомлення про наступну відкриту підписку , в якій
мають бути вказані фірмове найменування товариства , предмет, цілі, та строки
діяльності , склад засновників , дата проведення установчих зборів , розмір
статутного фонду , що передбачається , номінальна вартість акцій, їх
кількість та види , переваги і пільги засновників , місце проведення ,
початковий та кінцевий строки підписки на акції , склад майна , що вноситься
засновниками в натуральній формі , найменування банківської установи та
розрахунковий рахунок , на який мають бути внесені початкові внески . За
рішенням засновників у повідомлення можуть бути включені також інші
відомості.
Особи , які бажають придбати акції , повинні внести на рахунок засновників не
менше 10 % вартості акцій , на які вони підписалися , після чого засновники
видають їм письмове зобов”язання про продаж відповідної кількості акцій.
Акціонерне товариство вважається заснованим , якщо до вказаного у
повідомленні строку закінчення підписки не менше 60 % акцій.
Не пізніше як через 7 днів після закінчення строку відкритої підписки на
акції , засновники повинні представити у реєструючий фінансовий орган звіт
про наслідки випуску цінних паперів. Звіт про наслідки випуску цінних паперів
повинен містити таку інформацію :
а) дату початку і дату закінчення відкритого продажу акцій ;
б) фактичну ціну реалізованих акцій ;
в) кількість реалізованих акцій ;
г) загальну вартість реалізованих цінних паперів ( у порівнянні із
запланованою під час організації випуску величиною ) , у тому числі для акцій
у такому розподілі : кошти у карбованцях,внесені як плата за акції ;
вартісна оцінка матеріальних коштів , внесених як плата за акції ;
оцінка у карбованцях іноземної валюти , внесеної як плата за акції ;
д) розподіл коштів на статутний фонд ( у сумі номінальної вартості
реалізованих акцій ) та додаткові власні кошти ( у сумі перевищення фактичної
ціни продажу акцій над їх номінальною вартістю ) ;
е) види винагород , виплачені торгівцям цінними паперами ( якщо емітент
користуєтьсмя їх послугами ) .
13
Звіт про наслідки випуску цінних паперів підписує емітент і торговець цінними
паперами ( якщо емітент користується його послугами ) і завіряє аудиторська
фірма .
Реєстрація випуску цінних паперів проводиться не пізніше 30 днів від момнету
подання заяви з доданням необхідних документів. Під час реєстрації цінним
паперам присвоюється реєстраційний номер.
До дня скликання установчих зборів особи , які підписалися на акції , повинні
внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 % номінальної вартості
акцій.
Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк , зазначений у
повідомленні , але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на
акції . При пропущенні вказаного строку , особа, що підписалася на акції ,
має право вимагати повернення сплаченої нею частки вартості акцій . Установчі
збори визнаються правомочними , якщо в них беруть участь особи , які
підписалися більш як на 60 % акцій , на які проведено підписку. Якщо через
відсутність кворуму установчі збори не відбулися , протягом двох тижнів
скликаються повторні установчі збори, При повторному незабезпеченні кворуму
акціонерне товариство вважається таким , що не відбулося. Голосування на
установчих зборах провадиться за принципом : одна акція - один голос. Для
прийняття рішення про створення акціонерного товариства необхідна більшість у
три четверті голосів. Після прийняття рішення про створення товариства
установчі збори затверджують статут товариства . У випадку , коли у
встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума ,
установчі збори можуть зменшити розмір статутного фонду.
У випадку створення господарського товариства з участю іноземного учасника ,
в установчому договорі ( як і у будь-якій зовнішньо-економічній угоді )
особливе значення має арбітражне обумовлення. Тут можливі два варіанти таких
обумовлень . По-перше , сторони самі призначають третейський суд по
узгодженню питань між собою і розробляють арбітражну процедуру. По-друге ,
наперед вказується в якості третейського суду один із постійно діючих
арбітражів. В останньому випадку слід враховувати , що ініціатива у виборі
європейських арбітражів , як правило , належить іноземному учаснику .
Українській стороні необхідно приділяти велику увагу в питанні захисту своїх
інтересів , так як часто іказаний іноземним учасником арбітраж знаходиться у
сфері впливу компанії , яку представляє іноземний учасник.
. У зв”язку з тим , що самою розпоширеною організаційною формою для
юридичних осіб з іноземними інвестиціями є товариство з обмеженою
відповідальністю , слід з метою впорядкування речових і зобов”язальних
відносин сторін наділити створювану юридичну особу правом власності на майно
, яке їй передається , із збереженням за засновниками тільки права вимагати
встановленого проценту від прибутку і повернення вкладеної долі майна при
припиненні юридичної особи. При цьому необхідно , щоб кожний із засновників
був власником майна на момент його передачі або як мінімум діяв з письмового
дозволу власника. Усі інші варіанти правового становища майна можуть
призвести до складних майнових спорів між засновниками , юридичною особою і
власниками.
14
2. Статут господарського товариства , його зміст
Закон України “ Про господарські товариства “ визначає , що акціонерні
товариства , товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.
Отже , другим установчим документом для вищезазначених видів господарських
товариств є статут. Співвідношення установчого договору і статуту є таким ,
що останній по суті можливо розглядати як частину договору - адже він
затверджується учасниками ( засновниками ) в якості одного із основних
результатів їх угоди. Тому зміст статуту господарського товариства може
частково перекриватися змістом договору ( або навпаки ) , наприклад порядок
розподілу між учасниками прибутків та збитків , управління діяльністю
створеної ними юридичної особи , вихіду із її складу може встановлюватися не
тільки в установчому договорі , а також і у статуті. Однак деякі принципові
положення про взаємовідносини учасників ( засновників ) , насмперед -
їх воля на створення нової організації , можуть бути відображені тільки в
договорі про її створення , а ряд конкретних положень , що стосуються
статусу цієї організації , наприклад компетенція її органів , - тільки в
статуті.
Необхідність існування статуту в даних видах господарських товариств
пояснюється тим , що учасники ( засновники ) , які створюють акціонерне
товариство , товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю можуть і
не брати участь у господарській діяльності товариства ( на відміну від
повного чи командитного товариства ) , але маючи право на отримання
отримуючи прибуток від результатів роботи товариства - дивіденд. Якщо у
повному чи командитному товариствах громадяни ( рідше з участю юридичних
осіб ) об”єднуються з метою спільно вести підприємницьку діяльність , - брати
безпосередню участь у справах товариства , створення акціонерного товариства
, товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю є скорше об”єднаннями
капіталів .
Отже установчий договір у статутних товариствах спрямований на створення
нового суб”єкту правовідносин ; сам порядок управління , мета і предмет
діяльності цього суб”єкту вказується у статуті.
Законом передбачаються обов”язкові відомості , які повинні бути вказані в
статуті , в залежності від виду товариства .
Так , загальними обов”язковими умовами , які повинні зазначатися в статуті є
вид товариства , найменування та місцезнаходжкення , склад засновників та
учасників , розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу
прибутків та збитків , склад та компетенцію органів товариства , порядок
прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , з яких необхідна
одностайність або кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін
до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Статут акціонерного товариства повинен містити також відомості про види акцій
, що випускаються , їх номінальну вартість , співвідношення акцій різних
видів , кількість акцій , що купується засновниками , наслідки невиконання
зобов”язань по викупу акцій.
15
Можна виділити основні розділи , які складають зміст статуту господарського
товариства :
- загальні положення ;
- мета та предмет діяльності ;
- юридичний статус товариства ;
- засновники товариства ;
- майно товариства ;
- статутний фонд товариства ;
- акції товариства ( для акціонерного товариства ) ;
- порядок розподілу прибутків та збитків ;
-органи управління товариством;
- облік та звітність про діяльність ;
- порядок внесення змін до статуту ;
- фонди товариства ;
- відступлення частки в статутному фонді товариства ;
- припинення діяльності товариства ;
- інші умови , в залежності від виду господарського товариства .
Примірний перелік видів діяльності , які можна передбачити в статуті
наведено в додатку до даної курсової роботи.
Статут господарського товариства затверджується зборами засновників (
установчими зборами ) господарського товариства , прошнуровується ,
нумерується ; на статуті робиться відмітка про державну реєстрацію
господарського товариства.
Товариство має право вносити зміни та доповнення до статуту , які теж
підлягають державній реєстрації. Зміни ( доповнення ) до установчих
документів оформляються окремими додатками до них або шляхом викладу їх у
новій редакції . На титулі додатків до установчих документів органом
державної реєстрації робиться відмітка про те , що вказані документи є
невід”ємною частиною відповідних установчих документів. У випадку внесення
установчих документів в новій редакції в цілому на їх титулі робиться
відповідна відмітка.
У випадку внесення в установчі документи змін та доповнень , пов”язаних із
зміною найменування , організаційної форми або форми власності суб”єкта
підприємницької діяльності , робиться його перереєстрація у встановленому
законом порядку.
16
3. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА
Господарське товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної
реєстрації . Державна реєстрація товариства проводиться за правилами,
встановленими Законами України “ Про підприємства “від 27 березня 1991 року
№ 887-ХІІ, “ Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року № 698-ХІІ та
Положенням “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ ,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року №
276 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 року №
125 .
Положення “Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “
визначає порядок державної реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності
незалежновід їх організаційних форм і форм власності. Законом передбачається
окремий порядок створення господарських товариств , в залежності від предмету
діяльності ( банки , засоби масової інформації , фондові біржі, тощо).
Господарські товариства , що займаються банківською діяльністю реєструються
Національним банком України в порядку , визначеному законодавством України
про банки і банківську діяльність.
Державна реєстрація господарського товариства провадиться у виконавчому
комітеті міської , районної в місті Ради або в районній міст Києва і
Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням.
Місцезнаходженням господарського товариства вважається місцезнаходження (
розміщення ) його постійно діючого керівного органу.
Для державної реєстрації господарського товариства власники або
уповноважена ними особа (заявник) особисто подають до органу державної
реєстраці :
а) установчі документи :
- установчий договір
;
- статут - при створенні акціонерного товариства , товариства з
обмеженою або додатковою відповідальністю ;
б) реєстраційну картку , яка є одночасно заявою про державну
реєстрацію ;
в
) документ , що засвідчує сплату реєстраційного збору
;
г) документ , що засвідчує сплату власниками внеску до
статутного фонду ;
д) рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення ,
реорганізацію (злиття,приєднання) господарського товариства якщо,
законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди
17
У випадку , якщо установчі документи подаються не власниками, а іншими
особами , то повноваження цих осіб повинно підтверджуватися належним чином
оформленою довіренністю.
Якщо одним із власників господарського товариства є юридична особа ,
додатково подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну
реєстрацію цієї юридичної особи. Іноземна юридична особа подає документ , що
свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження ( витяг з торгівельного
, банківського або судового реєстру , тощо). Цей документ повинен бути
засвідчений відповідно до законодавства країни його видачі , перекладений
українською мовою та легалізований у консульській установі України , якщо
міжнародними договорами , у яких бере участь Україна , не передбачено інше.
Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної
держави та легалізовано в Міністерстві закордонних справ.
У разі , коли одним із власників є фізична особа , її підпис на установчих
документах потребує нотаріального завідчення.
До органу державної реєстрації подаються установчі документи в оригиналах та
по одному примірнику завірених в установленому порядку копій.
Установчі документи не повинні містити положень , що суперечать
законодавству. Відповідальність за відповідність законодавству установчих
документів несуть власники або уповноважені ними органи , які подають
документи для реєстрації господарського товариства.
Установчі документи складаються державною чи іншою мовою відповідно до ст.11
Закону України “ Про мови в Українській РСР “ , підписуються заявником ,
прошиваються та пронумеровуються.
Отже , положенням встановлюється вичерпний перелік документів , які повинні
подати власники для реєстрації господарського товариства
Порядок складання установчих документів господарського товариства було
вісвітлено в першому та другому питаннях даної курсової роботи.
Іншими документами , які необхідно подати для державної реєстрації є
реєстраційна картка , документ ,що засвідчує сплату власниками реєстраційного
збору , документ , що засвідчує сплату власниками внеску до статутного фонду
товариства та рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення (
реорганізацію ) господарського товариства , якщо законовдавчими актами
України передбачено необхідність такої згоди.
Реєстраційна картка суб”єкта підприємницької діяльності є одночасно заявою
про державну реєстрацію . Зразок реєстраційної картки наведено в додатку до
Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “. У
картці містяться відомості про найменування суб”єкта підприємницької
діяльності з обов”язковим зазначенням організаційно-правової форми ,
місцезнаходження суб”єкта підприємницької діяльності , відомості про
керівника із зазначенням його місця проживання та паспортних даних ,
відомості про форму власності , основні види діяльності на поточний рік ,
кількість філіалів,представництв , відділень із зазначнням відомостей про них
на зворотньому боці картки та вказується особа ,яка заповнила картку і дата
заповнення.
18
Орган державної реєстрації надає у разі потреби допомогу заявникові у
заповненні реєстраційної картки та перевіряє відповідність наведених в ній
відомостец установчим документам .
Документом , який засвідчує сплату власниками реєстраційного збору є
відповідна квитанція або платіжне доручення. Серйозним недоліком Положення “
Про реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ (нова редакція ) було
відсутність норми , яка б регламентувала розмір реєстраційного збору . Якщо
в Положенні ” Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “
в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 29 квітня 1994 року
окремим додатком визначалися фіксовані розміри плати за державну реєстрацію в
залежності від обраного виду діяльності , то в Положенні в редакції постанови
Кабінету Міністрів № 125 від 25 січня 1996 року такі відомості були
відсутні. Але постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 03.04.96 р. “
Про плату за державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ були
знову встановлені розміри плати за державну реєстрацію , в залежності від
виду діяльності . Звичайно , така невизначенність дуже негативно впливала
на розвиток підприємництва , оскільки надавала можливість місцевим владам
різних регіонів України встановлювати необгрунтовані ставки реєстраційного
збору. Отже питання плати за державну реєстрацію державної реєстрації вже
визначено.
Документом , який засвідчує сплату власниками необхідного внеску до
статутного фонду також є відповідна квитанція , платіжне доручення, або інший
документ ( у випадку майнової форми внеску і т.д.). Розмір такого внеску
диференціюється в залежності від виду товариства: в товариствах з обмеженою
та додатковою відповідальністю , акціонерному товаристві відкритого типу не
менше 30 % вказаного в установчих документах вкладу , в акціонерному
товаристві закритого типу - не менше 50 % вкладу . Для повного товариства
такий розмір не встановлений , а у командитному товаристві вкладники на
момент реєстраціє зобов”язані внести не менше 25 % свого внеску .
Рішення антимонопольного комітету про згоду на створення (реорганізацію)
суб”єктів підприємницької діяльності як документ , який необхідний для
державної реєстрації також є нововведенням нового Положення “ Про реєстрацію
суб”єктів підприємницької діяльності “.
Необхідність надання такої згоди було закріплено Законом Украіни “Про
антимонопольний комітет “від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ , Постановою
Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 року № 765 “ Про введення
механізму запобігання монополізації товарних ринків” , Законом України “ Про
внесення змін та доповнень до закону України “ Про обмеження монополізму і
недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності “ “ від
5 липня 1995 року № 258.
У відповідності з постановою Кабінету Міністрів “ Про введення механізму
запобігання монополізації товарних ринків “ створення господарюючих
суб”єктів проводиться за згодою Антимонопольного комітету або його органів у
таких випадках :
19
- створення господарюючого суб”єкту двома і більше засновниками , якщо
сумарна вартість активів або сумарний об”єм реалізації товарів , робіт,
послуг цих засновників за підсумками останнього фінансового року перевищує
суму у валюті України , еквівалентну 2 млн. Доларів США за офіційним курсом
, який діяв на кінець останнього фінансового року , і при цьому не менше ніж
у двох засновників вартість активів або об”єм реалізації товарів перевищує
суму грошового еквіваленту , рівному 100 тис. Доларів США у кожного. У
випадку , коли одним із засновників є державний орган , то в розрахунках
вартості активів або об”ємів реалізації товарів використовуються відповідні
показники державних підприємств , майно яких передається в статутний фонд
створюваного господарюючого суб”єкта ;
- створення господарюючого суб”єкту двома або більше засновниками , які
діють на певному товарному ринку , якщо загальна доля засновників на цьому
ринку перевищує 35 % ;
- створення господарюючого суб”єкту , доля якого на певному товарному ринку
завідомо буде перевищувати 35 % , а також асоціацій , концернів та інших
об”єднань підприємств .
Під час реєстрації господарського товариства посадова особа органу державної
реєстрації на титулі установчих документів робить відмітку про реєстрацію із
зазначенням назви цього органу , номера та дати реєстрації. Відмітка
засвідчується підписом посадової особи та печаткою органу державної
реєстрації.
Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявника подання інших
документів , не передбачених законодавством або оформлених з іншими вимогами
, ніж це визначено у Положенні “ Про реєстрацію суб”єктів підприємницької
діяльності ”.
За наявності всіх вищенаведених документів орган державної реєстрації прягом
п”яти робочих днів з дати надходження документів зобов”язаний провести
державну реєстрацію господарського товариства і видати заявникові свідоцтво
про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності встановленого
зразка.
Підставою для відмови у державній реєстрації є відсутність в установчих
документах відомостей , зазначених в ст. 4 , 37 , 51 , 67 , 76 Закону України
“ Про господарські товариства .“
Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку.
У відповідності до до Закону України “ Про внесення змін в ст.56 Конституції
( Основного закону ) України від 31 жовтня 1995 року , громадянин має право
у встановленому законом порядку оскаржити в суді рішення , дії чи
бездіяльність державних органів , юридичних чи службових осіб в сфері
управлінської діяльності , якщо він вважає , що цим порушені його права і
свободи . В цьому аспекті , громадяни можуть оскаржувати в судовому порядку
затримку в державній реєстрації .
Свідоцтво про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності є
підставою для відкриття розрахункового , валютного та інших рахунків в
установах банків , виготовлення печаток та штампів.
20
Порядок відкриття рахунків в установах банків визначає інструкція
“ Про порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в
установах банків “ , затвержена постановою Правління Національного банку
України від 11 жовтня 1994 року № 164. Для відкриття рахунку підприємства
надають установам банку такі документи : заява , па відкриття рахунку
встановленого зразка , підписана керівником і головним бухгалтером
підприємства , нотаріально завірені копії установчих документів, картку із
зразками підписів керівника і головного бухгалтера і віттиском печатки. У
випадку , якщо на момент відкриття рахунку товариство не має печатки , то до
документів додається заява про надання дозволу на користування рахунком без
печатки до часу її виготовлення , але не більше 60 днів.
Для оформлення заказу на виготовлення печатки необхідно отримати відповідний
дозвіл в органах внутрішніх справ. Порядок видачі дозволів на оформлення
заказів на виготовлення печаток та штампів в штемпельно-гравюрних майстернях
визначає інструкція “ Про порядок видачі дозволів на оформлення заказів на
виготовлення печаток та штампів “ , затверджена наказом Міністерства
внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року № 643.
У відповідності з даною інструкцією дозвіл на виготовлення печаток та штампів
спільним з іноземними фірмами підприємствам видається управліннями ,
відділами охорони громадського порядку МВС Республіки Крим , МУВС м. Київа ,
УВС областей и м. Севастополя , УВС міст та УВСТ. Підприємствам , установам
, організаціям дозвіл видається міськрайвідділами внутрішніх справ. Для
одержання дозволу на оформлення печаток та штампів керівники підприємств,
установ, організацій і господарських об”єднань подають в органи внутрішніх
справ
письмове клопотання , де вказується особа , відповідальна за отримання
дозволу. До клопотання додаються зразки ( ескізи ) печаток, штампів в двох
екземплярах. На даний час в інструкції ще є норма про те , що взірці ( ескізи
) печаток , штампів потребують погодження з органом , який провів державну
реєстрацію господарського товариства . Але у відповідності із п. 10 Положення
“ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ ( редакція
постанови № 125 від 25 січня 1996 року ) зразки ( ескізи ) печатки , штампу
затверджуються власниками або уповноваженим ними органом і додаткового
погодження не потребують . Очевидно , в дану інструкцію будуть внесені
відповідні зміни .
Крім того суб”єкти підприємницької діяльності подають копію свідоцтва про
державну реєстрацію , справку про відкриття рахунку в установах Національного
або комерційних банків України .
На печатках і штампах суб”єктів підприємницької діяльності повинен бути
вказаний номер свідоцтва про підприємницьку діяльність .
21
В И С Н О В К И
Господарські товариства - це є одна з найпоширеніших організаційно-правових
форм ведення підприємницької діяльності .
За даними відділу реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності
Ужгородської міської ради народних депутатів із загальної кількості суб”єктів
підприємницької діяльності частка господарських товариств становить 40 - 45
відсотків.
Найбільш розповсюдженим видом господарських товариств є товариства з
обмеженою відповідальністю.
У зв”язку з прийняттям з 1 березня 1996 року нового мінімального розміру
заробітної плати , збільшилися мінімальні розміри статутного фонду
господарського товариства , що в свою чергу , призвело до певного зменшення
частки господарських товариств у числі новостворених суб”єктів
підприємницької діяльності . Більшого розвитку набув процес створення
приватних підприємств.
Але безумовною перевагою господарських товариств в процесі вибору
організаційної форми є чітке законодавче закріплення їх правового статусу .
22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Джерела :
1. Конституція України
2. Цивільний кодекс України
3. Кримінальний кодекс України
4. Закон України “ Про господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року
5. Закон України “ Про Антимонопольний комітет України “ від 26 листовада
1993 року
6. Закон України “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної
конуренціїї в підприємницькій діяльності “
7. Постанова Кабінету Міністрів України “ Про введення механізму
запобігання монополізації товарних ринків “ від 11 листопада 1994 року
8. Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності
“ ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 року )
9. Інструкція “ Про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток та
штампів “ , затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18
жовтня 1993 року
10. Інструкція “Про порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних
рахунків в установах банків “ , затверджена постановою “ Правління
Національного банку України від 11 жовтня 1994 року
Література :
1. Гражданское право / под ред. Е.И. Суханова . - М. : Издательство БЕК,
1994.
2. Сборник образцов гражданско-правовіх документов / под общ. ред. Г.П.
Савичева , В.С. Ема . - М.: Издательство БЕК, 1994
3. Юридический справочник предпринимателя / под ред. Ю.С. Шумченко . - К.,
1992