Контрольная: Господарське право України

Відповідальністю є застосування до правопорушника вста­новлених законом або

договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат. Поняття

господарсько-правової відповідальності включає в себе і майнові наслідки

застосу­вання санкцій. В свою чергу, господарсько-правова санкція становить

собою визначену безпосередньо законом або дого­вором міру (масштаб, величину)

відповідальності правопоруш­ника. Це гранична величина майново-примусового

впливу на правопорушника, який може застосувати до нього кредитор або

відповідний орган (суд, арбітражний суд).

Господарсько-правові санкції у своїй сутності є економічно-юридичними. Тому в

законодавстві визначення економічні і майнові можуть вживатися

як тотожні.

Види господарсько-правової відповідальності розрізняються залежно від видів

господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За

цим критерієм в теорії права розрізняються: 1) відшкодування збитків; 2)

штрафні санкції; 3) оперативно-господарські санкції.

Відшкодування_збитків як вид відповідальності різнобічне врегульоване

законом. По-перше, визначено юридичні підстави його застосування: "В разі

невиконання або нена­лежного виконання зобов'язання боржником він

зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки" (ч. 1 ст. 203

Цивільного кодексу). По-друге, визначено види втрат креди­тора, які

визначаються як збитки. Це витрати кредитора; втра­та або пошкодження його

майна; доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником

(ч. 2 ст. 203 ЦК). Як правило, збитки не є майновою санкцією заздалегідь

ви­значеного розміру. Саме в цьому полягає універсальність їхнього

застосування. Проте труднощі в обрахуванні їхнього розміру зумовлюють

складність застосування зазначеної санкції. По-третє, законодавець застосовує

офіційне тлума­чення збитків та певні способи визначення їхнього розміру.

Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція, виходячи з аналізу

відповідних статей Цивільного кодексу та інших законодавчих актів в різних

відносинах, в тому числі

згідно з договором підряду на капітальне будів­ництво відповідальна за

невиконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену

неус­тойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не по­критій неустойкою

(ч. 1 ст. 356 ЦК).

Штрафна господарсько-правова відпо­відальність відрізняється від

відшкодування збитків насампе­ред тим, що вона виконує каральну або

дисциплінуючу функцію. Господарське законодавство встановлює штрафну

відповідальність щодо тих видів господарських правопору­шень, за вчинення

яких до суб'єктів господарських відносин доцільно застосовувати штрафні

(каральні) економічні санкції. Розмір цієї відповідальності загалом залежить

від ступеня серйозності господарського правопорушення, а не від суми

завданого кредиторові збитку. Крім того, штрафна відпові­дальність може

застосовуватися "понад завдані збитки", якщо законом або договором не

визначено інше.

Штрафна відповідальність застосовується згідно із законо­давством у вигляді

штрафних економічних санкцій. Ці санкції встановлені, як правило,

нормативними актами, що регулю­ють окремі види господарських відносин .

Загальне поняття штрафів як відповідальності у господарсь­ких відносинах

визначає законодавець. Згідно із ст. 179 Цивільного кодексу "штрафом

визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен

сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання

зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання".

Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій:

штраф у власному розумінні, пеню, неустойку. Всі вони по­кликані виконувати

штрафну, каральну функцію, хоча мають і певні відмінності.

Розмір штрафу як економічної санкції регулюється законо­давством трьома

способами:

• штраф у твердій сумі;

• штраф у процентному відношенні до суми всього зо­бов'язання або невиконаної

частини зобов'язання;

• штраф у кратному розмірі до вартості того предмета, який захищається штрафом.

Неустойка є різновидом штрафної економічної санкції, розмір якої

визначається законом або договором у процентно­му відношенні до суми

невиконаної частини зобов'язання. Неустойка застосовується, як правило, як

штрафна санкція в разі прострочення виконання майнових зобов'язань (поставка,

купівля-продаж, міна тощо). Розмір неустойки за прострочен­ня виконання

зобов'язань загалом не залежить від терміну прострочення виконання

Разом з тим законом або договором передбачаються так звані залікові неустойки

(ст. 204 ЦК). Залікова неустойка має місце в тому разі, коли правопорушник

відшкодовує іншій стороні збитки у частині, не покритій неустойкою.

Пеня як штрафна економічна санкція застосовується в ос­новному в разі

прострочення виконання грошових зобов'язань суб'єктами господарської

діяльності.

Особливістю пені є те, що вона встановлюється у процент­ному відношенні до

простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не

буде виконане (ст. 214 ЦК). Тобто це санкція, розмір якої збільшується

за­лежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості

днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як

санкції за господарське право­порушення.

Оперативно-господарські санкції - це передбачені законодав­ством або

договором засоби оперативного впливу на правопо­рушника, спрямовані на

попередження господарського право­порушення чи зменшення його шкідливих

наслідків.

Такі санкції застосовуються безпосередньо самими суб'єк­тами господарських

правовідносин в оперативному порядку. На відміну від майнової

відповідальності оперативні санкції діють на правопорушника не загрозою

державного примусу, а оперативним втручанням, яке хоч і зачіпає майнову сферу

правопорушника, але не дає ніяких видимих компенсаційних благ його

контрагентові, що вдався до оперативних санкцій. Завдяки цьому оперативні

санкції можуть застосовуватися не­залежно чи поряд зі стягненням штрафних

санкцій і збитків, чим досягається більший профілактичний ефект.

Оперативно-господарські санкції за своєю спрямованістю поділяються на два

види. До першого належать санкції, спря­мовані на одностороннє припинення

правовідносин в інтересах сторони, чиї права порушено. Такі санкції можуть

виражатися у вигляді односторонньої повної чи часткової відмови від виконання

договору, а також у відмові від прий­няття виконання та від зустрічного

виконання. Другий вид оперативних санкцій становлять ті, що спрямовані на

зміну правовідносин (переведення несправного платника на акреди­тивну форму

розрахунків чи на попередню оплату).