: Содержание, особенности и задание украинской политологии

Тема №10: ЗМІСТ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ЗАВДАННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТОЛОГІЇ.

ПЛАН.

1. Зміст Української політології.

2. Особливості розвитку і становлення української політології.

3. Основні завдання та проблеми української політології.

4. Висновок.

Список використаної літератури:

1. Гаєвський Б.А. Українська політологія. - К.: МАУП, 1994р.

2. Кирилюк Ф.М. Українська політологія; рівень розвитку, проблеми. -

Політологічний вісник, 1993р. - №4.

3. Кирилюк Ф.М. Основи політології. - К.: 1995р.

4. Потульницький В. Історія української політології. - К.: 1992р.

Творення нової України викликає нагальну необхідність в теоретичному

осмисленні і наданні будівничим силам наукового інструментарію, що зробить

досить ефективним сам процес цього творення. Без науки, яка безпосередньо

служить конкретній українській будівничій практиці, неможливе здійснення

нинішнім поколінням історичної місії - побудови вільної, демократичної,

правової, громадської держави як спільності, що зветься “народ України”.

Основне навантаження лягає на науки, покликані осмислювати політичне життя,

політичні відносини, політичну діяльність в Україні, оскільки саме з ними

пов’язані основні реформаційні процеси, саме вони сьогодні є одним з

найефективніших елементів української самоорганізації, за допомогою якої

народ України виходить на сучасний рівень цівілізованості.

Питання про рівень політизації суспільного життя і суспільної свідомості в

Україні сьогодні визначене досить виразно: вони набрали характеру основного

соціального руху за радикальні перетворення, насамперед за допомогою

політики, політичної організації, політичної діяльності, політичного

менталітету. Факт загального підвищення політизації українського суспільства

став незаперечним, а загальноукраїнська стратегія кардинальних реформ за

допомогою нової правової органїзації суспільних, зокрема економічних,

відносин принципово змінила роль політики у розбудові нової України.

Отже, зміст української політології неважко визначити: це політичне життя

українського народу в його багатонаціональній структурності, українська

політична історія в еволюційному зв’язку з сьогоденням як певний

магістральний шлях нації, його національна і загальнолюдська сутність,

творчій зміст боріння українства, народу України за можливість національного

самоутвердження і набуття, таким чином, необхідних інтеграційних якостей щодо

загальнолюдської цівілізації.

Нинішній стан політики і політології в Україні нетиповий для, так званого,

цівілізованого світу, бо України лише створює своє політично - організзаційне

обличча. Тому й судити про політичні процеси в Україні не можна с класичної

точки зору західної політології, з її канонами історично поступового

державотворення. Можна відразу зауважити: американці, анцлійці, французи

будуючи свою державу, українську політичну думку не використовували. Вони

розробляли політологічні проблеми відповідно до власних потреб, власного

бачення. Отже, саме період початкового будівництва, як правило, в усіх

країнах був перідом інтенсивного пошуку шляхів власного, зокрема

національного самоутвердження. Протягом століть політичної залежності в

Україні формувалась певна духовна структура, основні елементи якої були

спрямовані на власне духовне розкріпачення. Українська державність зазнавала

тяжких історичних випробувань, протистояла різним завойовникам з Візантії,

Варшави, Москви, Відня, Прибалтії.

Політичні режими, які встановлювались завойовниками на українських землях,

булиздебільшого неорганичними для українства. Народ шукав заходи

самозбереження, виховувалось почуття національної гідності й непримиренності

до загарбників, що в політичному вигляді найбільш опукло виявилось в житті

українського козацтва та його державному оформленні - Запорізькій Січі,

зародку нової українськоїдержавності, політичного устрою українства.

Запорізька Січ та інститут гетьманів (від засновника Вишневецького до

Сагайдачного, Хмельницького, Мазепи, Орлика, Дорошенка.) залишились в

українському і світовому політичному світовому досвіді як форма політичного

суверінитету нації, а в українському політичному уявлення - як власна

політична традиція, варта не лише уваги, але й розвитку. Адже політична

організація часів гетьманщини може живити й сучасне політичне життя України.

Політичне становище українства у труднювалося тим, що воно вело визвольну

війну без підтримки. Хоча царська Росія була тюрмою народів, будь - яка

визвольна акція чи рух не могли одержати світової підтримки, ьо це було б

“втручання у внутрішні справи Російської імперії”, а після встановлення

Радянської влади колоніальне становище України було прикрите славнозвісною

“соціалістичною дружбою народів”. Об’єктивне тяжіння народів до миру і

злагоди, до співробітництва використовувалось для збереження і зміцнення

більшовицької диктатури. Диктат більшовицької політичної системи перетворював

українську національну ідею в антиімперську, антирадянську. Хоча і за

більшовицького режиму багато національно свідомих українців робиле все

можливе і неможливе, щоб зберегти власну націю. Для цього потрібна була

принципово інакша методологія, що століттями визрівала в українстві й згодом

набула рівня розвитку, який дав їй змогу стати українською національною

ідеєю, що покладена в основу стратегії і тактики української національно

визвольної революції, а в сучасних умовах - будівництва української

державності.

Революційним за своїм місцем в історії українського народу єАкт проголешення

незалежності України 1991 року, який став логічним результатом, великою

політичною перемогою українського національно-визвольного руху, початком

нової історії Українства. Як і будь - яке політичне рішення, Акт проголошення

незалежності України покладає лише правовий початок повній незалежністі, яка

можлива лише як нрезультат всебічного творення матеріальних і духовних основ

існування і розвитку народу України.

Українська політологія може бути принципово саамодостатньою і досить

ефективною, якщо охоплюватиме необхідне нині коло проблем та завдань

Політична думка Українства постійно спрямовувалась не на прогрес власної

нації, а на боротьбу за існування, що позначилося на її конструктивному,

будівничому рівні. Тому завдання політології - представити конструктивізм

української політичної думки як класичну методологію українського політичного

менталітету, служитиме сучасній політичній практиці в Україні.

Завдання української політології - простежити становлення і розвиток

української національної ідеї, її основні форми в історії політичної думки в

Україні, розмаїття поглядів і течій в українському суспільстві протягом

століть боротьби “українського духу” за своє розкріпачення і утвердження в

суспільній свідомості.

Завдання української політології - дати оцінку політологічним основам

сучасного українського націоналізму. Доцільно розповідати про політичну

еволюцію українського націоналізму, його різні течії, про потворну сутність

“радянського патріотизму”.

Проблемою українськоїполітології, яка вимагає першочергового розв’язання, є

реальний стан політичних відносин в Україні. Їх треба корегувати, виправляти,

оскільки саме політична сфера - один з найнебезпечніших каталізаторів

порушення стабільного розвитку суспільства.

Потребує вивчення проблема сучасної української політичної системи і

національних політичних традицій. Насамперед, виникає питання про природність

парламентарізму для України, принаймні у його теперішньому вигляді. Система

виборів, яка пропонується сьогодні недосконала. Якого типу парламент і

президент нам потрібні і як домогтися обрання саме таких основних політичних

інституцій.

Практично не розпочиналось ще вивчення проблеми національного лідерства.

Сучасний розвиток цівілізації та демократизму, як її форми, характерний

наявністю політичного лідерства. Економічні й соціальні підвалини лідерства

ще тільки визрівають. Тому будівництво української демократії - це економічне

і культурне явище, хоча будівництво нової, незалежної України і відбувається

за допомогою ораганізаційних заходів, що з неминучістю підносить роль

лідерства, зокрема політичного, у становленні української державності.

Висновок.

В цій контрольній роботі розглянуті деякі основні завдвння і проблеми

української політології. Ця наука досить молода, але вже стала досить

ефективним знанням, намагається забезпечити можливу безпомилковість

політичних рішень, їхній оптимальний вплив на життя народу України.

Українська політологія- це політична мудрість, яка в боротьбі політичних сил

бачить її першоджерело, фактори, що полягають в основі тих чи інших

політичних явищ, кроків, акцій.

Спрямування наукового пошуку саме на них і є вищим призначенням української

політології, їїосновною проблематикою.