Доклад: Основні напрямки зовнішньої політики України
Доклад: Основні напрямки зовнішньої політики України
2 липня 1993 року Верховна Рада України схвалила “Основні напрямки зовнішньої
політики України”. Цей документ визначає базові національні інтереси України
і завдання її зовнішньої політики, містить засади, на яких реалізується
зовнішньополітична діяльність нашої держави.
В документі, зокрема, зазначається, що з огляду на його геополітичне
становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси,
потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал, Україна
має всі можливості стати спливовую світовою державою, виконувати значну роль
в забеспеченні політико-економічної стабільності в Європі.
Зовнішня політика України спрямовується на виконання таких найголовніших
завдань:
· утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави;
· забеспечення стабільності міжнародного становища України;
· збереження територіальної цілістності держави та недоторканості її
кордонів;
· включення національного господарства у світову економічну систему
для його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу;
· захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за
кордоном, створення умов для підтримання контактів з зарубіжними українцями і
віхідцями з України, надання їм допомоги згідно з міжнародним правом;
· поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного
партнера.
Засади, на яких наша держава реалізує свою зовнішню політику, базуються на
дотриманні загальновизначних норм і принципів міжнародного права, статуту
ООН, Хельсінського Заключного акту, Паризької хартії для нової Європи та
інших документів НБСЄ.
Україна здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва з
усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи
груп держав.
Вона розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими
державами та міжнародними організаціями на основі принципів добровільності,
взаємодопомоги, рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи.
Україна, наголошується в документі, не є ворогом жодної держави. Вона
беззастережно засуджує війну як знаряддя національної політики, додержується
принципу незастосування сили та загрози силою і прагне вирішувати будь-які
міжнародні спори виключно мирними засобами. Ми не висуваємо жодних
териториальних претензій до своїх сусідів, так само, як і не визначаємо
жодних териториальних претензій до себе.
В сучасних умовах, підкреслюється в документі, додержання прав людини не є
лише внутрішньою спавою окремих держав.
Україна додержується принципу неподільності міжнародного миру і міжнародної
безпеки і вважає, що загроза національній безпеці будь-якої держави становить
загрозу загальній безпеці і миру у всьому світі. В своїй зовнішній політиці
вона обстоює підхід “безпека для себе – через безпеку для всіх”.
Наша держава керується принципом примату права в зовнішній політиці,
визначаючи пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами
внутрішньодержавного права. Її неодмінний принцип – сумлінне використання
всіх своїх міжнародних зобов'язань. Належним чином ратіфіковані договори
Україна вважає частиною свого внутрішнього права.
У своїй зовнішній політиці Україна спирається на фундаментальні
загальнолюдські цінності і засуджує практику подвійних стандартів в
міждержавних стосунках.
Україна виступає проти присутності збройних сил інших держав на українській
території, а також проти розміщення іноземних військ на територіях інших
держав без ясно висловленої згоди цих держав, крім випадків застосування
міжнародних санкцій відповідно до статуту ООН.
Згідно з вимогами міжнародного права, Україна здійснює неозброєні примусові
санкційні заходи у випадках міжнародних правопорушень, які завдають їй шкоду.
Україна застосовує свої Збройні Сили у випадках актів збройної агресії проти
неї та будь-яких інших збройних зазіхань на її териториальну цілістність та
недоторканність державних кордонів або на виконання своїх міжнародних
зобов’язань.
Україна вважає себе, на рівні з усіма колишніми радянськими республіками,
правонаступницею Союзу РСР і не визнає будь-яких переваг і винятків з цього
принципу для жодної з держав-правонаступниць без належним чином оформленої
згоди свіх цих держав.
Головними сферами зовнішньополітичної діяльності України є розвиток
двосторонніх міждержавних відносин, розширення участі в європейському
регіональному співробітництві, співробітництво в рамках Співдружності
незалежних держав, членство в ООН та інших універсальних міжнародних
організаціях. Пріоритетними напрямами двосторонніх відносин України є
активний розвиток стосунків з такими групами держав: західні держави – члени
ЄС та НАТО, географічно близькі держави, країни Азії, Азіатсько-
Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки.
З прикордонними державами, говориться в документі, Україна має на меті
укласти повномаштабні договори про добросусідство і співробітництво, в тому
числі для остаточного підтвердження існуючих державних кордонів, створення
атмосфери взаємної довіри та поваги, розбудови дружніх і взаємовигідних
партнерських відносин у всіх галузях. В цьому контексті кожна прикордонна
держава є стратегічним партнером України.
В “Основних напрямках зовнішньої політики Украіни” звертається особлива увага
на те, що у звя’зку з особливостями історичного розвитку і специфікою
геополітичного і геоекономічного положення України домінантною двосторонніх
відносин з прикордоними державами є українсько-російські відносини. Для
України вони є стосунками “особливого партнерства”, оскільки від їхнього
характеру значною мірою залежатиме доля прогресивного демократичного розвитку
як України, так і Російської Федерації, стабільність в Європі і в усьому
світі. Продіючи будь-яким територіальним претензіям чи спробам втручання у
свої внутрішні справи, Україна вживатиме всіх заходів для переведення
стосунків з Росією в русло справжнього добросусідства, взаємоповаги і
партнерства. В цьому контексті надзвичайно важливе завдання полягає в
активізації діяльності, спрямованої на усвідомлення обома сторонами
безперспективності і згубності курсу на конфронтацію в украінсько-російських
відносинах.
Розбудова стосунків з західноєвропейськими державами, говориться в документі,
створить умови для віднвлення давніх політичних, економічних, культурних,
духовних зв’язків України з європейською цивілізацією, прикорення
демократизації, проведення ринкових реформ та оздоровлення національної
економіки. Таке співробітництво стане надійним підгрунтям для розширення
участі України в європейських структурах та майбутнього інтегрування її
господарства до загальноєвропейського і світового економічного простору. В
цьому контексті особливе значення для України мають відновини із Сполученими
Штатами Америки.
Географічно близькі держави разом з деякими прикордонними країнами є
своєрідним мостом між Україною та заходом Європи. Україна розвиватиме з ними
повномасштабні дружні відносини. Таке співробітництво розширюватиме смугу
стабільності і миру навколо України, сприятиме її утвердженню як впливової
європейської держави, торуватиме шляхи до широких політичних , економічних,
культурних, наукових, гуманітарних стосунків з Центральною, Північно-Східною
Європою. Розгалужені і стабільні стосунки України з географічно близькими
державами є необхідною умовою повноцінного інтегрування України у сім’ю
європейських народів, її активної участі в регіональному і субрегіональному
співробітництві.
В документі зазначається, що Україна розвиватиме двосторонні відносини з
азиатськими, африканськими, латиноамериканськими державами, а також країнами
Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
Окреслюючи основні напрямкирегіонального співробітництва України в Європі,
документ перераховує такі пріоритети в цій галузі: діяльність у рамках Наради
з безпеки і співробитництва в Європі (НБСЄ), участь в Раді
Північноатлантичного співробитництва та Північноатлантичної асамблеї,
розвиток контактів з Радою Європи та іншими європейськими структурами.
Україна розвиватиме свою зовнішньополітичну активність і на субрегіональних
напрямках, зокрема у Черноморському економічному співробітництві та
Дунайській комісії, налагоджуватиме широкі контакти на Середземноморському
напрямку, дотримуватиметься курсу на включення в співробітництво в рамках
Центральноєвропейської ініціативи, прагнутиме підтримувати тісні контакти з
Вишеградською групою, Північною Радою, та Радою держав Балтійського моря,
розвиватиме співробітництво у межах Карпатського єврорегіону.
В документі підкреслюється, що перспективною метою української зовнішньої
політики є членство України в Європейських Співтовариствах, а також інших
західноєвропейських або загальноєвропейських структурах.
Україна, як одна із засновниць Співдружності незалежних держав, розвиває
співробітництво з країнами – учасницями СНД відповідно положень угоди про
Співдружність незалежних держав із Застереженнями до неї, зробленими
Верховною Радою України.
Україна виступає за розвиток найширших торговельно-економічних та інших
зв’язків між країнами СНД на засадах суверенного партнерства, рівноправності
і взаємовигоди.Вона відстоюватиме позиції збалансованої господарської
діяльності в рамках СНД як необхідного етапу на шляху спровадження
цивілізованих форм розвитку інтеграційних процесів. Визнаючи потребу тісної
економічної взаємодії в рамках СНД, Україна виходитиме з того, що нагальною
потребою сучасного етапу є перегляд старих і перехід до нових форм
інтеграції, кі б сприяли якнайшвидшому входженню України та інших
заінтересованих країн СНД в европейську і світову економічну систему.
Україна, говориться в документі, уникатиме участі в інституціоналізації форм
міждержавного співробітництва в рамках СНД, здатних перетворити Співдружність
в наддержавну структуру федеративного чи конфедеративного характеру.
Україна підтверджує свій намір стати в майбутньому без’ядерною державою.
Скорочення та знищення ядерної зброї, яка розташована на її території,
Україна пов’язує з наданням їй ядерними державами та світовим співтовариством
надійних гарантій національної безпеки.
Одночасно з пошуками міжнародних гарантій своєї безпеки, говориться в
документі, Україна дбає про розбудову власниз Збройних Сил відповідно до
принципу необхідної оборонної достатності. Військова доктрина України має
оборонний характер і передбачає створення армії, озброєної сучасними видами
зброї та налагодженням військово-політичного співробітництва з іншими,
насамперед, сусідними державами та міжнародними огранізаціями, зокрема, НАТО
та ЗЄС.
Ефективне здійснення зовнішньої політики, говориться в документі, вимагає
наявності механізму її правового, фінансового, матеріального та кадгового
забезпечення, розгалуженої інфраструктури зарубіжних органів зовнішних
зносин.
Під керивництвом Президента України практична реалізація зовнішньополітичної
діяльності забеспечується Кабінетом Міністрів України і здійснюється
Міністерством закордонних справ, іншими центральними огранами державної
виконавчої влади на основі Конституції і законів України.
В той же день Верховною Радою України ухвалено відповідну Постанову, яка
зобов’язує Кабінет Міністрів, Мінестерство закордонних справ, дипломатичні і
консульські представництва за кордоном, інші міністерства та відомства, які
беруть участь в реалізації зовнішньополітичного курсу, керуватися в роботі
“Основни напрямками зовнішньої політики України”.