Научная Петербургская Академия

Доклад: Основні напрямки зовнішньої політики України

Доклад: Основні напрямки зовнішньої політики України

2 липня 1993 року Верховна Рада України схвалила “Основні напрямки зовнішньої

політики України”. Цей документ визначає базові національні інтереси України

і завдання її зовнішньої політики, містить засади, на яких реалізується

зовнішньополітична діяльність нашої держави.

В документі, зокрема, зазначається, що з огляду на його геополітичне

становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси,

потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал, Україна

має всі можливості стати спливовую світовою державою, виконувати значну роль

в забеспеченні політико-економічної стабільності в Європі.

Зовнішня політика України спрямовується на виконання таких найголовніших

завдань:

· утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави;

· забеспечення стабільності міжнародного становища України;

· збереження територіальної цілістності держави та недоторканості її

кордонів;

· включення національного господарства у світову економічну систему

для його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу;

· захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за

кордоном, створення умов для підтримання контактів з зарубіжними українцями і

віхідцями з України, надання їм допомоги згідно з міжнародним правом;

· поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного

партнера.

Засади, на яких наша держава реалізує свою зовнішню політику, базуються на

дотриманні загальновизначних норм і принципів міжнародного права, статуту

ООН, Хельсінського Заключного акту, Паризької хартії для нової Європи та

інших документів НБСЄ.

Україна здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва з

усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи

груп держав.

Вона розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими

державами та міжнародними організаціями на основі принципів добровільності,

взаємодопомоги, рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи.

Україна, наголошується в документі, не є ворогом жодної держави. Вона

беззастережно засуджує війну як знаряддя національної політики, додержується

принципу незастосування сили та загрози силою і прагне вирішувати будь-які

міжнародні спори виключно мирними засобами. Ми не висуваємо жодних

териториальних претензій до своїх сусідів, так само, як і не визначаємо

жодних териториальних претензій до себе.

В сучасних умовах, підкреслюється в документі, додержання прав людини не є

лише внутрішньою спавою окремих держав.

Україна додержується принципу неподільності міжнародного миру і міжнародної

безпеки і вважає, що загроза національній безпеці будь-якої держави становить

загрозу загальній безпеці і миру у всьому світі. В своїй зовнішній політиці

вона обстоює підхід “безпека для себе – через безпеку для всіх”.

Наша держава керується принципом примату права в зовнішній політиці,

визначаючи пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами

внутрішньодержавного права. Її неодмінний принцип – сумлінне використання

всіх своїх міжнародних зобов'язань. Належним чином ратіфіковані договори

Україна вважає частиною свого внутрішнього права.

У своїй зовнішній політиці Україна спирається на фундаментальні

загальнолюдські цінності і засуджує практику подвійних стандартів в

міждержавних стосунках.

Україна виступає проти присутності збройних сил інших держав на українській

території, а також проти розміщення іноземних військ на територіях інших

держав без ясно висловленої згоди цих держав, крім випадків застосування

міжнародних санкцій відповідно до статуту ООН.

Згідно з вимогами міжнародного права, Україна здійснює неозброєні примусові

санкційні заходи у випадках міжнародних правопорушень, які завдають їй шкоду.

Україна застосовує свої Збройні Сили у випадках актів збройної агресії проти

неї та будь-яких інших збройних зазіхань на її териториальну цілістність та

недоторканність державних кордонів або на виконання своїх міжнародних

зобов’язань.

Україна вважає себе, на рівні з усіма колишніми радянськими республіками,

правонаступницею Союзу РСР і не визнає будь-яких переваг і винятків з цього

принципу для жодної з держав-правонаступниць без належним чином оформленої

згоди свіх цих держав.

Головними сферами зовнішньополітичної діяльності України є розвиток

двосторонніх міждержавних відносин, розширення участі в європейському

регіональному співробітництві, співробітництво в рамках Співдружності

незалежних держав, членство в ООН та інших універсальних міжнародних

організаціях. Пріоритетними напрямами двосторонніх відносин України є

активний розвиток стосунків з такими групами держав: західні держави – члени

ЄС та НАТО, географічно близькі держави, країни Азії, Азіатсько-

Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки.

З прикордонними державами, говориться в документі, Україна має на меті

укласти повномаштабні договори про добросусідство і співробітництво, в тому

числі для остаточного підтвердження існуючих державних кордонів, створення

атмосфери взаємної довіри та поваги, розбудови дружніх і взаємовигідних

партнерських відносин у всіх галузях. В цьому контексті кожна прикордонна

держава є стратегічним партнером України.

В “Основних напрямках зовнішньої політики Украіни” звертається особлива увага

на те, що у звя’зку з особливостями історичного розвитку і специфікою

геополітичного і геоекономічного положення України домінантною двосторонніх

відносин з прикордоними державами є українсько-російські відносини. Для

України вони є стосунками “особливого партнерства”, оскільки від їхнього

характеру значною мірою залежатиме доля прогресивного демократичного розвитку

як України, так і Російської Федерації, стабільність в Європі і в усьому

світі. Продіючи будь-яким територіальним претензіям чи спробам втручання у

свої внутрішні справи, Україна вживатиме всіх заходів для переведення

стосунків з Росією в русло справжнього добросусідства, взаємоповаги і

партнерства. В цьому контексті надзвичайно важливе завдання полягає в

активізації діяльності, спрямованої на усвідомлення обома сторонами

безперспективності і згубності курсу на конфронтацію в украінсько-російських

відносинах.

Розбудова стосунків з західноєвропейськими державами, говориться в документі,

створить умови для віднвлення давніх політичних, економічних, культурних,

духовних зв’язків України з європейською цивілізацією, прикорення

демократизації, проведення ринкових реформ та оздоровлення національної

економіки. Таке співробітництво стане надійним підгрунтям для розширення

участі України в європейських структурах та майбутнього інтегрування її

господарства до загальноєвропейського і світового економічного простору. В

цьому контексті особливе значення для України мають відновини із Сполученими

Штатами Америки.

Географічно близькі держави разом з деякими прикордонними країнами є

своєрідним мостом між Україною та заходом Європи. Україна розвиватиме з ними

повномасштабні дружні відносини. Таке співробітництво розширюватиме смугу

стабільності і миру навколо України, сприятиме її утвердженню як впливової

європейської держави, торуватиме шляхи до широких політичних , економічних,

культурних, наукових, гуманітарних стосунків з Центральною, Північно-Східною

Європою. Розгалужені і стабільні стосунки України з географічно близькими

державами є необхідною умовою повноцінного інтегрування України у сім’ю

європейських народів, її активної участі в регіональному і субрегіональному

співробітництві.

В документі зазначається, що Україна розвиватиме двосторонні відносини з

азиатськими, африканськими, латиноамериканськими державами, а також країнами

Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Окреслюючи основні напрямкирегіонального співробітництва України в Європі,

документ перераховує такі пріоритети в цій галузі: діяльність у рамках Наради

з безпеки і співробитництва в Європі (НБСЄ), участь в Раді

Північноатлантичного співробитництва та Північноатлантичної асамблеї,

розвиток контактів з Радою Європи та іншими європейськими структурами.

Україна розвиватиме свою зовнішньополітичну активність і на субрегіональних

напрямках, зокрема у Черноморському економічному співробітництві та

Дунайській комісії, налагоджуватиме широкі контакти на Середземноморському

напрямку, дотримуватиметься курсу на включення в співробітництво в рамках

Центральноєвропейської ініціативи, прагнутиме підтримувати тісні контакти з

Вишеградською групою, Північною Радою, та Радою держав Балтійського моря,

розвиватиме співробітництво у межах Карпатського єврорегіону.

В документі підкреслюється, що перспективною метою української зовнішньої

політики є членство України в Європейських Співтовариствах, а також інших

західноєвропейських або загальноєвропейських структурах.

Україна, як одна із засновниць Співдружності незалежних держав, розвиває

співробітництво з країнами – учасницями СНД відповідно положень угоди про

Співдружність незалежних держав із Застереженнями до неї, зробленими

Верховною Радою України.

Україна виступає за розвиток найширших торговельно-економічних та інших

зв’язків між країнами СНД на засадах суверенного партнерства, рівноправності

і взаємовигоди.Вона відстоюватиме позиції збалансованої господарської

діяльності в рамках СНД як необхідного етапу на шляху спровадження

цивілізованих форм розвитку інтеграційних процесів. Визнаючи потребу тісної

економічної взаємодії в рамках СНД, Україна виходитиме з того, що нагальною

потребою сучасного етапу є перегляд старих і перехід до нових форм

інтеграції, кі б сприяли якнайшвидшому входженню України та інших

заінтересованих країн СНД в европейську і світову економічну систему.

Україна, говориться в документі, уникатиме участі в інституціоналізації форм

міждержавного співробітництва в рамках СНД, здатних перетворити Співдружність

в наддержавну структуру федеративного чи конфедеративного характеру.

Україна підтверджує свій намір стати в майбутньому без’ядерною державою.

Скорочення та знищення ядерної зброї, яка розташована на її території,

Україна пов’язує з наданням їй ядерними державами та світовим співтовариством

надійних гарантій національної безпеки.

Одночасно з пошуками міжнародних гарантій своєї безпеки, говориться в

документі, Україна дбає про розбудову власниз Збройних Сил відповідно до

принципу необхідної оборонної достатності. Військова доктрина України має

оборонний характер і передбачає створення армії, озброєної сучасними видами

зброї та налагодженням військово-політичного співробітництва з іншими,

насамперед, сусідними державами та міжнародними огранізаціями, зокрема, НАТО

та ЗЄС.

Ефективне здійснення зовнішньої політики, говориться в документі, вимагає

наявності механізму її правового, фінансового, матеріального та кадгового

забезпечення, розгалуженої інфраструктури зарубіжних органів зовнішних

зносин.

Під керивництвом Президента України практична реалізація зовнішньополітичної

діяльності забеспечується Кабінетом Міністрів України і здійснюється

Міністерством закордонних справ, іншими центральними огранами державної

виконавчої влади на основі Конституції і законів України.

В той же день Верховною Радою України ухвалено відповідну Постанову, яка

зобов’язує Кабінет Міністрів, Мінестерство закордонних справ, дипломатичні і

консульські представництва за кордоном, інші міністерства та відомства, які

беруть участь в реалізації зовнішньополітичного курсу, керуватися в роботі

“Основни напрямками зовнішньої політики України”.



(C) 2009